29 червня о 17:00 в київській книгарні Є (вул. Лисенка 3, станція метро Золоті Ворота) творчий загін іменки Російсько-Українські Словники r2u.org.ua запрошує на зустріч однодумців.
читати про словники далі По-перше, що таке r2u.org.ua? Якщо Ти, шановний Читаче, вперше чуєш про цю сторінку, тоді в двох словах кажучи, це – Невичерпна Криниця Знань у питанні Українського Мовотвору. Порівняно з цією потугою мій скромний набуток – дитяча забавка, укус комарика  ) Справа, яку започаткували і втілюють укладачі r2u.org.ua без зайвих перебільшень – Титанічна!Якщо ж докладніше, то Російсько-Українські Словники – це добірка тих спалених і розстріляних мовних напрацювань і знахідок, які наші мовознавці започаткували, розробили і встигли навіть оприлюднити на папері та запустити в обіг у 1920-1930 роках. Цю добу справедливо вважають розквітом Українського Словотвору, позаяк тоді було здійснено стрімголовий стрибок у витворенні Питомо Українських термінів, по-суті, в усіх напрямках природничих наук. Ще доволі донедавна увесь той словотворчий набуток можна було вважати назавжди втраченим для Мови, але становище врятувала сучасна Електронна Доба, бо саме за неї з'явилася можливість врятувати спалені Книги: сьогодні достатньо бодай одного збереженого примірника словника на папері де-будь у світі – як відразу з'являється можливість його очислити, перевести в електронний вигляд, оприлюднити і множити в такій подачі донесхочу. Власне, це і зробила творча ватага з r2u.org.ua. Ба! вони пішли ще далі. Мало того, що ці Умнічки врятували спалене і зробили його загально доступним! Вони ще значно спростили, а головне – зробили цікавішим пошук потрібного слова, відповідника чи перекладу, і завдяки їхнім старанням, здавалося б нудне копирсання у купі товстезних словників перетворилося на захопливу електронну гру: спробуйте зайти на цю іменку і задати у пошук, наприклад, таке – *осмок – і подивіться, що вистрибне  ) Вичерпні відомости про саму зустріч, про зворотній зв'язок із затійниками – можна знайти за цією ланкою. Ознайомитися з переліком Словників з великої букви, які викладені на Р2У і серед яких Ти, Чительнику, можеш здійснювати цікавий пошук – тут. А ось за цією пóсилкою можна знайти добірку цікавущо-пізнавальних статей як і про розстріляний та знищений Український Словотвір, так і про теперішній мовотворчий досвід Ісляндської, Французької, Турецької, Норвезької, Грецької та инших мов. Тож прохання при нагоді (а головне – за наявності бажання) підтримати цю вістку у який-будь можливий спосіб. Ну а заразом і взяти собі іменку Російсько-Українських Словників на щоденне озброєння – копицю корисного собі там може знайти працівник будь-якої галузі ) а це вже Зклений від себе, про слова: В Словничку-Новотвірничку було оновлено, змінено і доповнено статтю про таке слівце: ЗАЗИВКА - реклама, рекламний ролик (новотвір) Слово реклама приперлося до нас від французького reclamé, а там воно взялося від латинського reclamо – вигукую, кличу. На наших теренах ще донедавна, менше якихось 100 років тому, ролю «реклами» виконували закликайли, зазивали, зазивайли, які дотепними, часто віршованими рядками закликали люд на ярмарках, торговищах чи навіть просто на подвір'ї багатоквартирних кам'янúцьпідходити-налітати і розбирати той чи інший крам. У гонитві за привабленням до себе якомога більше покупців закликайлонамагався вихвалити товар, здебільшого прибрехавши його якості, що цілком відповідає і сьогоднішній сутности реклами. Виходячи з цього, доцільніше було б оте зарозуміле й роздмухане «рекламний ролик, реклама» називати своїм іменем: зазивний ролик, зазивка, зазивалка (зневажливо). Можна вжити термін і в чоловічому роді, тоді ще більш стисливо вийде: зазив. Себто якщо якась торгова марка запустила в обіг нову рекламу, то з новотвором це звучатиме щось на взірець «вийшов новий зазив від такої-то ТМ». Відтак рекламіст, рекламщик чи, якщо вже на те пішло, правильно Українською казати все ж таки рекламник, звучатиме як зазивнúк, зазивкар, зазивар або зазивач. А можна те ремесло назвати і «по-старинці»: закликайло, закликач(-ка), закликальник(-ця); або ще точніше – заманювач(-ка). Думку можна розвивати далі, наприклад, витворити ще одне нове слівце – зазивниця (порівняйте: блискавиця, шахівниця, полуниця ) Ним ми можемо позначити, скажімо, фізичні носії реклами, тобто: написи, малюнки, гасла, ітд. на зазивному (рекламному) щиті – це зазивка, а ось власне рекламна площина, де всі ті написи-малюнки-світлини розміщені – це зазивниця.Або піти іншим шляхом: згадане вище слово зазивач використати у значенні зазивного щита, дошки, площини, тощо. Можна усі ці предмети найменувати і як зазивачка. Наприклад, казати не абракадабру на кшталт сіті-лайти чи лайт-бокси, а світло-зазивач, ліхтар-зазивач або ж зазивний ліхтар, зазивач-світильник чи світло-зазивачка. Між іншим, це цілком суголосить слівцю, яким в народі називають невеликі виносні щити, скажімо, від якоїсь кав'ярні, книгарні, крамниці, що плутаються поміж ногами на пішохіднях (тротуарах). В просторіччі на ці дошки кажуть спотикач або спотикачка (не плутати зі >>>" target="_blank">спотикачем у розумінні «горілка»). Як бачимо, корінь зазив* є доволі гнучким для словотворення, крім того зрозумілим на відчуттєвому рівні, зрештою – широко розповсюдженим в Українській Мові, що підтверджує зшиток Російсько-Українських Словників. Відтак новотвори, оперті на нього, або злегка переосмислені старі, добре знайомі, але трішки призабуті слова не викликатимуть особливих труднощів для сприйняття і розуміння. До речі, ремесло зазивáли у нашу, здавалося б, надсучасну добу, не зникло: продовжувачами їхньої справи є, приміром, ті ж самі люди, котрі носять на своїх плечах вивіски з різноманітними зазивками, або тицяють на вулиці чи у підземних переходах тупо в руки перехожим листівки-запрошення відвідати якийсь магазин, зубного лікаря чи курси іноземної мови. Щоправда, нині роблять вони це здебільшого мовчки, але ж суть справи не змінилася! Не перевелися в Україні досі й закликайли у чистому вигляді. Наприклад, на привокзальній площі Київської залізниці, де стоять міжміські автоперевізники, постійно чути вигуки і покрики зазивайлів, які припрошують сідати в маршрутку, що їде то на Кременчук, то на Полтаву, то на Луцьк. А за цю допотопну, проте в буквальному, первотворному розумінні «рекламу» перевізники віддають гукачам відсоток з кожного закликаного подорожнього. До речі, у світлі всього вище викладеного, слово гукач або гукар – також непогана заміна запозиченому терміну-перекінчику рекламник, чи не так? )Юрко ЗЕЛЕНИЙ збирач гудьби і слів вигадник особові: +38-067-94-658-34 (орудник рухомого зв'язку КиївСтарий) +38-093-077-6448 (орудник рухомого зв'язку ЛІФчик ел.скринька: z[рАвлик]zelenyj.biz іменка: www.zelenyj.biz |
@темы: словники